Несподіваний фінал одного знайомства з маминим нареченим

У нас? — озвучила природні запитання Юля. Оце так новини!

— Так, разом, — повторила Ірина. — Але чому ж швидко — ми зустрічалися вже пів року, я просто не наважувалася приводити в дім чоловіка, поки ти була зі мною. Не хотіла вводити тебе в стрес. Ти ж у мене дівчинка ніжна. Тебе це лякає? Тобі шістнадцять, я подумала, що ти вже доросла, маєш зрозуміти…

— Я розумію. Усе гаразд, мам. То ви тепер у нас удома?

Юля з хвилюванням подивилася на постать Дмитра, що йшла попереду. Вона сподівалася на заперечну відповідь. Як же їй поводитися з ним? Постійно червоніти? Боже…

— Так, у нас. Діма після розлучення все залишив колишній дружині й дитині. Там та сама історія, що й у нас, тільки зраджував не чоловік, а дружина.

— Мене обговорюєте? — обернувся до них Діма й обмінявся ніжним поглядом із мамою Юлі.

— Тебе, Дімулю. Трохи вводжу в курс справи.

— І як?

— Усе добре, — усміхнулася Юля, — я тільки за. Рада, що мама тепер не самотня. А ми куди йдемо? Зупинка в іншому боці.

— У Діми машина, — пояснила мама. Видно було, що вона й тут пишається — тепер у них є автомобіль!

Діма розблокував сіреньке авто й поклав у багажник Юлину сумку. Дами тим часом зайняли місця в салоні.

— Ну, поїхали, дівчата. Пристебнулися?