Свекруха вирішила перевірити, чому я сплю у вихідний, але явно не очікувала моєї реакції на її ранковий візит

Щомісяця він знаходив привід почекати до вечора: то застосунок повільно працював, то треба було звірити баланс, то він збирався зробити переказ після вечері. Тепер же гроші надійшли раніше строку, а Богдан явно чекав на похвалу. Його вдоволений вигляд не пасував людині, яка щойно добровільно відмовилася від більшої частини зарплати.

— Премію отримав?

— Яку ще премію? У нас тільки й думають, як урізати. Я просто вирішив бути відповідальнішим. Між іншим, я теж здатен економити.

— Відмовився від кави?

— Саме так! — надто радісно підтвердив він і ледь не вдавився картоплею. — Я бачив розрахунки: якщо щодня не купувати чашку, за рік виходить пристойна сума. А якщо ще й не брати круасан…

Круасани Богдан і раніше не купував. Із його квапливих пояснень, бігаючого погляду й недоречної усмішки Оксана зрозуміла, що він бреше. Але з’ясовувати правду того вечора в неї не лишилося сил. Кілька колег захворіли, тож попереду були дві доби роботи майже без перепочинку.

Вона могла притиснути його запитаннями й, найімовірніше, швидко домогтися зізнання. Богдан погано витримував спокійне мовчання й починав плутатися в деталях. Але майбутнє навантаження вимагало зберегти сили. Оксана вирішила повернутися до розмови після чергувань, коли зможе слухати не крізь утому. Чоловік сприйняв її мовчання як знак, що пояснення прийнято.

Вона відкрила банківський застосунок. Переказ справді надійшов. Поки обов’язкова частина сімейного бюджету була на місці, розбір можна було відкласти.

— Тільки не здумай економити на іпотеці. Інакше переїдеш до матері разом із диваном і хворими колінами.

Богдан так квапливо закивав, що його покірність здалася ще підозрілішою…