Свекруха вирішила перевірити, чому я сплю у вихідний, але явно не очікувала моєї реакції на її ранковий візит

Наступні сорок вісім годин перетворилися для Оксани на суцільну чергу крапельниць, апаратів, ліків і коротких лікарських команд. Їй вдалося лише трохи подрімати на жорсткій кушетці. Коли наступного недільного ранку вона вийшла з лікарні, прохолодне вологе повітря здалося майже порятунком. Хотілося прийняти гарячий душ і дістатися до ліжка.

У відділенні майже не існувало звичного поділу на день і ніч. Один пацієнт потребував постійного нагляду, іншому змінювали лікування, потім доводилося допомагати в новій екстреній ситуації. Оксана рухалася на професійній звичці, відзначаючи час за призначеннями й показниками приладів. Наприкінці другої доби тіло стало важким, думки сповільнилися, а будь-який зайвий звук дратував. Дім уявлявся єдиним місцем, де від неї нарешті нічого не вимагатимуть.

Удома панувала незвично зразкова тиша. Черевики Богдана стояли рівно, раковина була порожня, сміття зникло. У дивовижне перевиховання чоловіка Оксана не повірила, але змучений недосипом мозок відмовився складати ці деталі в єдину картину.

Зазвичай після двох днів її відсутності квартира зустрічала горнятками на столі, крихтами й розкиданим одягом. Тепер усе виглядало так, ніби Богдан старанно готувався до перевірки. Навіть це не змусило Оксану розбудити його. Вона зняла верхній одяг, пройшла до ванної й стояла під гарячою водою, доки напруження в плечах трохи не послабло.

За чверть години вона вже лежала поруч зі сплячим чоловіком і майже відразу провалилася у важкий сон. Їй марився величезний банкомат, який вона намагалася реанімувати, а той раз у раз друкував квитанцію зі штрафом за «сучасне місто».

На годиннику було шоста ранку, коли Богдан раптом схопився й вибіг зі спальні. Оксана ненадовго розплющила очі, але відразу заснула знову. Потім крізь сон долинули важкі кроки по ламінату, гуркіт стільця, що впав на кухні, і голоси в передпокої…