Свекруха вирішила перевірити, чому я сплю у вихідний, але явно не очікувала моєї реакції на її ранковий візит

Кроки були надто впевненими для випадкового гостя. Людина знала, куди йти, і не намагалася дотримуватися тиші. Оксана ще сподівалася, що шум уплітається в сон, але грюк дверей і знайома інтонація свекрухи остаточно повернули її в кімнату. Запалені від недосипу очі розплющувалися важко.

За хвилину двері спальні розчинилися без стуку. У прорізі постала Галина Петрівна в бордовому плащі. За її плечем м’явся заспаний Богдан у сімейних трусах, марно намагаючись втягнути живіт.

— Синочку, чому твоя дружина спить до обіду у власний вихідний? — голосно спитала свекруха. — Я прийшла зробити вам сюрприз, пиріжки принесла, а вона лежить. Так увесь день проспить, поки ти голодний і зовсім худий.

Подібні вторгнення були частиною давно знайомої вистави. Галина Петрівна розраховувала, що невістка злякається, почне перепрошувати, схопиться, накине халат і поспішить ставити чайник. Почуття провини за право на відпочинок завжди було зручним способом змусити Оксану обслуговувати незвану гостю.

Богдан під час таких сцен зазвичай лишався осторонь. Він не запрошував матір піти й не захищав дружину, а вдавав, що суперечка виникла сама собою і його ніяк не стосується. Якщо Оксана обурювалася, чоловік потім просив її бути м’якшою: мати ж бажає добра. Якщо вона мовчала, Галина Петрівна сприймала це як згоду. Зручний порядок влаштовував обох.

Але цього разу свекруха не врахувала, що невістка не спала майже дві доби…