Я випадково забрала замовлення чоловіка, відкривши його при свекрусі, у кімнаті повисла гробова тиша

Детектив подався вперед.

— Зовсім?

— Зовсім. Вона, звісно, намагалася вдавати. Сукні вільні, накладки, хода обережна, ніби всім виставу показувала. Але я бачила. У вагітної тіло інакше живе. Обличчя змінюється, руки, набряки, дихання. А вона легка, тонка, як і була. Я якось спитала: «Любочко, який термін?» То вона почервоніла й пішла, ніби я її за руку спіймала.

— А потім з’явився візочок?

— Отож. Раптом — дитина. Усім сказали, що народила. Тільки кого вони хотіли обдурити?

— Може, всиновили?

— Якби ж то. У них у домі була дівчина. Соломія, здається. Помічниця. Сільська, тиха, гарна, коса товста, очі великі. От вона якраз і ходила з животом.

Старенька стишила голос, хоча крім них у кімнаті нікого не було.

— Вадим на неї дивився, як кіт на вершки. Любов часто їздила до хворої матері, а чоловік у великому домі сам… Що тут пояснювати?

— І Соломія народила?

— Народила. А дитину відразу забрала Любов. Записали, як свою. Соломія ще якийсь час жила при них, ніби нянька. Годувала, гуляла, ночами вставала. Але дивилася на хлопчика так, як дивляться тільки матері. А потім зникла.

— Зникла?

— В один день. Любов сказала сусідам, що та крала і її вигнали. Тільки я не повірила. Не могла та дівка красти. Вона на дитину дихнути боялася, а не чужі речі тягти.

Роман Павлович записав ім’я в блокнот і двічі підкреслив.

— Прізвище пам’ятаєте? Звідки вона була?

Євдокія Степанівна зморщила лоба.

— Прізвища не пам’ятаю. Давно було. З якогось далекого сільського району, здається. Чи то північніше, чи то східніше… все перемішалося. Але пам’ятаю інше: Любов тоді стала нервова. Штори тримала зачиненими, охорону частіше кликала, здригалася від дзвінків.

Роман Павлович вийшов із пансіонату з неприємною вагою в грудях. Його клієнтка виявилася не просто жінкою, наляканою старою іграшкою. Вона стояла на вкраденому житті, як на фундаменті. І тепер фундамент дав тріщину.

Ведмідь був не іграшкою. Він був знаком. Міткою. Чиєюсь рукою, піднятою з минулого.

Детектив дістав телефон. Треба було шукати зниклу Соломію — у старих заявах, архівах, медичних картках, списках зниклих. Якщо вона ще існувала десь під своїм ім’ям. Якщо її взагалі залишили живою…