Я збирався відкрити подарунок від доньки, аж поки дружина не попросила мене уважніше придивитися до посилки

Олена пішла відчиняти. До передпокою зайшов інспектор поліції — кремезний, спокійний чоловік у розстебнутій куртці поверх форми. За його плечем на ґанку лишився напарник. Інспектор представився, швидко оглянув передпокій: взуття, акуратно поставлене біля стіни, вішалку, сімейні фотографії, порядок, який люди тримають не для гостей, а тому що інакше не вміють. Погляд у нього був чіпкий, звичний читати дім раніше, ніж заговорять господарі.

— Де ваш святковий сюрприз?

— У вітальні, на столику, — відповів Микола. — Ми його не чіпали. Як веліли.

— Правильно зробили.

Інспектор надягнув рукавички, присів біля журнального столика й деякий час розглядав коробку, не торкаючись її. Наклейка, проколи, краї скотчу — ніщо не вислизнуло від його уваги. Потім він неголосно хмикнув.

— Відправник, найімовірніше, вигаданий. Оплата, судячи з усього, через інтернет. Перевіримо, звісно, але я не здивуюся, якщо там тимчасовий рахунок або чужа картка. Миколо Петровичу, є припущення, хто міг так вас привітати?

— Ні, — сказав Микола надто швидко. — Навіть уявити не можу.

Інспектор підвів очі.

— Зовсім ні з ким не конфліктували? Сусіди, робота, родичі? Іноді найдивніші історії виростають зі звичайної сімейної сварки.

Микола мовчав. Він відчував поруч напружене дихання Олени й розумів: вона думає про те саме ім’я, що й він, але вимовити його вголос не може. Та частина батьківської любові, яка десятиліттями закривала Марину від наслідків, не могла померти за один ранок, навіть такий.

Інспектор не став тиснути. Лише сказав, ніби між іншим:

— Перевірте потім виписки по картках. Іноді там спливають цікаві покупки: зоомагазини, тераріуми, корм для рептилій, екзотика всяка.

І тут Микола згадав.

За два дні після сварки на телефон прийшло сповіщення: списання з додаткової картки, дванадцять із половиною тисяч. Магазин екзотичних тварин. Карткою користувалася Марина. Тоді він побіжно вирішив, що донька купила дітям хом’яка, рибок або черепаху, й не надав значення. Його уява виявилася надто доброю. Він думав про дитячого улюбленця. А донька, схоже, купувала йому страх — за його ж гроші…