Після важкого діагнозу він залишився сам із донькою, але саме випускний показав, хто був поруч по-справжньому

Аліса повільно повернулася до нього.

— От саме, Вікторе. Це просто машина. Шматок заліза. Тому дивно думати, що нею можна замінити роки справжнього батьківства.

Вона поклала ключі на капот.

Віктор сіпнувся до них, схопив надто різко, і брелок вислизнув зі спітнілих пальців. Ключі відлетіли під машину, у щілину біля бордюру, поруч зі свіжою клумбою.

Він вилаявся впівголоса, опустився навколішки в дорогому світлому костюмі просто в мокру землю й спробував просунути руку під днище. Штани миттю потемніли.

Трансляція все ще тривала.

Хтось запропонував допомогти, але Віктор роздратовано відмахнувся. У цю мить він зачепив коліном поливальний шланг, що лежав біля клумби. Шланг сіпнувся й вистрелив йому водою просто в обличчя.

Підліток у натовпі, знімаючи на телефон, шепнув другові:

— Диви. Мислення переможця в дії.

Кілька батьків не витримали й розсміялися.

Марина стояла пунцова. Потім різко повернулася до Іллі.

— Це ти. Ти налаштував її проти мене. Усі ці роки сидів і накручував дитину.

Ілля подивився їй в очі. Уперше за довгий час — без страху, без образи, без бажання щось довести.

— Ні, Марино. Я, навпаки, довго намагався закрити її від правди про тебе. А потім утомився брехати. Вона все побачила сама.

Марина відкрила рота, але не знайшла слів.

Аліса підійшла до батька й узяла його за руку, як колись у дитинстві на переході.

— Тату, ходімо звідси. Додому.

Вони пішли до його старої машини. До машини з тріщиною на склі, облізлим крилом і салоном, де пахло м’ятною жуйкою й мастилом.

Марина гукнула їх.

Ні Ілля, ні Аліса не обернулися.

Відео з випускного розійшлося батьківськими чатами за кілька днів. Віктор навколішки в багнюці, з водою в обличчя, швидко став місцевою легендою.

За тиждень клієнт відчинив Іллі двері й одразу всміхнувся.

— О, доброго дня! Це ж ви батько тієї самої дівчини з кросовером? Бачив відео. Оце ви трималися. Руку тисну.

Аліса терпіти не могла уваги. Але Ілля помічав у ній полегшення. Ніби вона скинула з плечей важку мокру тканину, яку носила роками.

Марина писала кілька разів. Спочатку злилася. Потім виправдовувалася. Потім надіслала довге повідомлення: «Я робила помилки, але я все одно твоя мати».

Аліса довго дивилася на екран. Потім поклала телефон екраном донизу…