Розмова про спільне життя закінчилася несподівано, коли з’ясувалося, що свекруха потай розпоряджається квартирою нареченої

Ольга зняла взуття, пройшла на свою кухню й увімкнула чайник. Велике прибирання вона вирішила залишити на завтра. Зараз їй хотілося просто сидіти з гарячим горнятком у руках і слухати тишу.

Більше не було ні брудних сковорідок, ні чужих шкарпеток, ні нахабних сестер, ні маминого синочка, який вимагає вечерю. Квартира знову наповнилася тим спокоєм, якого Ользі так бракувало останні три тижні. Вона всміхнулася й з полегшенням вирішила, що такого «притирання» в її житті більше не буде.

Тим часом Семен стояв під дашком під’їзду зі своєю величезною сумкою. Там його помітила жвава баба Валя, яка жила на п’ятому поверсі.

— Що, любчику, житло шукаєш? — спитала старенька, оцінювально поглядаючи на баул.

— Нічого я не шукаю. Відчепіться, бабусю, — різко відповів Семен.

Після обману Ніни Петрівни йому в кожній пропозиції ввижалася нова афера. Баба Валя ображено підібгала губи.

— А я хотіла кімнату здати тихому квартирантові, недорого, — сказала вона й зібралася піти.

Семенові стало ніяково за грубість.

— Зачекайте. А документи на житло у вас є?

— Ображаєш, козаче. Я в цьому будинку майже шістдесят років живу. Усі папери в порядку, і договір складемо як належить.

Так Семен оселився двома поверхами вище, у баби Валі. Після цього, зустрічаючи Ольгу у дворі, величезний бородань шанобливо скидав кашкета й басом промовляв:

— Здоровенькі були, господине.

Ольга відповідала йому усмішкою. За один вечір вона повернула не лише квартиру й ключі, а й право самій визначати межі власного життя.