Син-слідчий попросив мене терміново замкнутися й мовчати, а потім у будинку сталося щось тривожне

Леонід підвівся останнім.

— Мені шістдесят сім років. Я не божевільний, не впав у маразм і цілком усвідомлюю свої слова. Я майстер-годинникар. Сорок два роки я працюю з найтоншими механізмами й звик до точності. Мене планомірно труїли таблетками, замикали у власному домі й готували до списання в утиль. І все це заради грошей, дому й колекції, яку я збирав по крихтах усе життя. Але сьогодні я тут не заради себе. Тут п’ятдесят родин, чиї долі були зламані. П’ятдесят. І вся ця система, що допустила подібне, звикла дивитися на літніх людей як на ходячі гаманці, які можна безкарно спустошити. Так от, ми — нелегка здобич. Ми набагато сильніші й міцніші, ніж звикли думати ці панове в дорогих костюмах.

Вироки виявилися жорсткими.

Сахаров отримав чотирнадцять років із довічною забороною на медичну діяльність. Усольцев — дев’ять. Гневко — сім. Роман — одинадцять. Ветлугін — шістнадцять, з урахуванням епізодів в інших регіонах. Аліна — вісімнадцять років позбавлення волі як одна з організаторів.

Коли конвой підвів її з лави, вона озирнулася.

— Тату, пробач мені! Благаю, тату!

Леонід дивився в стіну перед собою. Потім повернувся.

— Знаєш, Аліно, мені більше абсолютно нічого тобі сказати.

Усі слова закінчилися ще тієї суботи.

Конвой повів її. Єгор поклав руку батькові на плече. Вони вийшли із зали мовчки.

Старий дім Леонід продав молодій родині.

Дружина нового власника ходила кімнатами, торкалася кахляних печей і примовляла:

— Боже, яка краса! Ви тільки подивіться, скільки тут душі. Який характер у цього дому. Кожна деталь буквально дихає історією.

— Цей дім був головною мрією моєї покійної дружини, — сказав Леонід. — Будь ласка, бережіть його. Він на це заслуговує.

Перед відходом він дістав мікрокамеру з-за цифри XI. Камера більше не була потрібна, а годинник він забрав із собою.

Єгор допоміг батькові переїхати до двокімнатної квартири поруч зі своєю родиною. Одна кімната стала майстернею — світлою, з добрим природним освітленням.

Нінин підлоговий годинник став у вітальні й цокав так, ніби нічого не сталося.

За рік прийшов лист із колонії…