Усі намагалися відігнати вовка від труни, але він знову повертався — аж поки лікар не помітив важливу деталь

Вона прислухалася уважніше. Тоненьке скавчання долинало зовсім близько й не вщухало. Оксана вибралася з намету, озирнулася й невдовзі помітила маленьке звірятко. Воно мало змучений вигляд і ледь трималося на лапах, продовжуючи тихо скавчати. Спочатку Оксана вирішила, що перед нею загублене цуценя. Дівчина, не вагаючись, попрямувала до нього, намагаючись не налякати різким рухом.

Звірятко не спробувало втекти. Коли Оксана обережно підняла його, вона відчула, яким воно було слабким. Лише роздивившись маля зблизька, дівчина зрозуміла, що помилилася: це було не собаче цуценя, а справжнє вовченя. Усвідомлення змусило її миттю напружитися. Там, де було дитинча, могла бути й доросла вовчиця. Якщо мати була поруч, наближення людини до її малюка могло спричинити непередбачувану й небезпечну реакцію.

Оксана завмерла, тримаючи вовченя на руках, і уважно оглянула простір між деревами. Вона дослухалася до кожного шереху, намагалася вловити рух, але довкола нічого не змінювалося. Кілька хвилин тягнулися болісно довго. Будь-який звук змушував її напружуватися й знову вдивлятися в ліс. Дівчина розуміла, що не повинна діяти нерозважно, однак малюк знову тихо запищав і подивився на неї голодними, жалібними очима. Його слабкість була надто очевидною, щоб просто покласти його на землю й піти.

Вовчиця так і не з’явилася. Поступово обережність Оксани змінилася важкою певністю: з матір’ю дитинчати, найімовірніше, сталася біда. Маленький вовк залишився сам і був голодний. У такому стані він не зміг би вижити в дикій природі. Оксана ще раз озирнулася, ніби сподіваючись побачити дорослого звіра й переконатися, що втручання не потрібне, але ліс залишався нерухомим.

Рішення прийшло саме собою. Дівчина не могла покинути безпорадну істоту, яка буквально опинилася в неї на руках. Вона забрала вовченя із собою, хоча добре розуміла, що це лише перша й найпростіша частина допомоги. Його треба було нагодувати, зігріти, а потім передати людям, здатним правильно дбати про дику тварину. Оксана не дозволяла жалю затьмарити здоровий глузд: яким би маленьким не був знайда зараз, одного дня він мав перетворитися на сильного хижака…