Врятований пес повівся так наполегливо, що бійцям довелося зупинитися — і недарма

Громов ступив ближче. Брудне обличчя командира потемніло, вилиці стали гострими. Рука в рукавичці лягла на руків’я зброї не загрозливо, а машинально, від напруження. Повітря в укритті ніби загусло. Ззовні, розітнувши ранкову тишу, важко розірвався перший снаряд.

Слідом ударило ще. Хвиля пройшла по колодах над головою, змусила їх жалібно заскрипіти. Зі стелі посипалася земля, забилася за коміри, захрумтіла на зубах. Лампа здригнулася, витяглася тонким язичком вогню й згасла. У темряві різко запахло гаром, мокрою глиною й порохом.

— Виходимо! — крик Громова перекрив наростаючий гул. — Корнєве, до нош! Ремеза забираємо й відходимо!

Ілля навпомацки защепнув карабін на півкільці нашийника. Обгоріла шкіра звично скрипнула під пальцями. Він намотав вільний кінець шнура на ліве зап’ястя й затягнув до болю. Правою рукою взявся за холодну ручку нош. Під старим спальником на них важко дихав поранений кулеметник.

Група вивалилася назовні в крижану суміш снігу, дощу й розмеленої землі. Краплі барабанили по касках, одноманітно й дратівливо. Черевики ковзали по мерзлій глині, не знаходячи опори. Ілля тягнув ноші вперед, зігнувшись під бронею й рюкзаком.

Попіл ішов слідом на натягнутому шнурі. Він спотикався майже на кожному кроці, перев’язана лапа чіплялася за коріння й грудки землі. До другої лінії вони добиралися три години. Три години крізь сіру посадку, поламану уламками. Дерева стояли голі, з розщепленими стовбурами, схожими на зламані кістки. Під ногами тріщали гілки й порожні пластикові тубуси.

На другому кілометрі Попіл упав. Просто завалився набік у неглибоку вирву, наповнену каламутною крижаною водою. Промокла пов’язка обліпила лапу, та підігнулася під живіт. Пес хрипко дихав, втягуючи повітря носом.

Ілля опустив ноші на мокру траву. Зуєв, який тримав їх ззаду, осів навпочіпки й зло сплюнув у багнюку.

Корнєв підійшов до собаки й став на одне коліно просто у воду. Металеве кільце на нашийнику тьмяно блищало під шаром бруду. Ілля розстебнув рюкзак, витяг назовні запасну білизну, згорнуту куртку, дві упаковки сухого пайка й кинув усе в мокру траву. Потім підхопив дрижачу важку тварину під живіт і насилу втиснув у звільнене місце…