Дитяча лікарка Катя зникла після чергування, а її донька несподівано помітила моторошну деталь

Перші дні після зникнення минали в пошуках і здогадках. Слідство перевіряло різні версії. Можливо, Оксана взагалі не доїхала додому після нічного чергування? Дорога з сусіднього міста займала близько пів години — мало що могло статися по дорозі. Але ця версія не пояснювала відчинених дверей квартири, лимонаду біля порога й свідчення бабусі Мирослави.

Біля дому було невелике підприємство, на якому стояла камера. Подруги відразу просили переглянути запис. Їм хотілося вхопитися бодай за щось: за силует, за час, за рух машини. Спершу їм сказали, що нічого важливого на кадрах немає. Це «нічого» звучало як вирок: ніби Оксана розчинилася, не залишивши сліду.

Та потім запис переглянули уважніше. І все змінилося.

Камера показала, що вранці Оксана справді приїхала з роботи. Поставила машину, зайшла в під’їзд. Отже, додому вона дісталася. Потім вона вийшла ненадовго — згодом стане зрозуміло, що ходила до няні, літньої жінки, яка допомагала з дітьми. Оксана хотіла привітати її зі святом і віднести квіти. Потім вона повернулася назад у квартиру.

Після цього вона більше не виходила.

На тих самих кадрах, якщо дивитися час раніше, було видно Романа. Він зайшов у під’їзд до повернення Оксани й не вийшов. У нього не мало бути ключів. Після розлучення Оксана не давала йому вільного доступу до квартири. Але він опинився всередині й, судячи з усього, чекав.

Подруги згодом згадували, як у Оксани ще до трагедії з’являлося дивне відчуття: ніби в квартирі хтось буває за її відсутності. Вона говорила про це невпевнено, майже соромлячись власних підозр. То речі лежать не так, то здається, що вночі хтось ходив, то виникає незрозуміле відчуття чужої присутності. Мирослава тоді віджартовувалася: мовляв, ти хочеш сказати, що ми до тебе потай заходимо? Оксана відповідала, що йдеться не про подруг. Вона сама не могла пояснити, хто й навіщо міг з’являтися в неї вдома.

Згодом з’ясувалося, як Роман міг дістати ключ. У середнього сина Оксани ключі часто висіли на шиї. Якось хлопчик розповів, що тато підходив до нього у дворі, гуляв із ним, розмовляв, просив дати ключ ненадовго. Ймовірно, саме тоді й зробили дублікат. Ця деталь заднім числом стала моторошною: поки Оксана намагалася відгородитися, Роман уже знайшов спосіб знову проникати в її простір.

Камери показали й інше. Після того як Оксана повернулася й більше не виходила, за деякий час із під’їзду з’явився Роман. Він під’їхав її машиною ближче до входу. Потім поїхав. Подальший маршрут збирали по крихтах: камери магазинів, будинків, доріг — усе, що виходило на потрібний бік селища.

Виходило дивно й страшно. Вранці Роман справді відвіз дітей на озеро. Залишив їх там із наметом. Потім повернувся до дому Оксани. Без дітей. Потім знову їздив, заїжджав у різні місця й повернувся до озера. Десятирічний хлопчик і шестирічна дівчинка весь цей час залишалися самі на березі. Їм було холодно, вони чекали, вірили, що тато поїхав по продукти й скоро приїде…