Нова медсестра викликала в колег глузування, але вчинок пораненого солдата змусив усіх замовкнути

— Капітане, можливо, ви помилилися. Це нова медсестра нашого відділення. Вона тут лише третій день.

Офіцер повернув голову до хірурга.

Погляд у нього був стомлений, але цілком ясний. Такий ясний, що Орлов одразу пошкодував про сказане.

— Я не помилився, — сказав капітан. — Помиляються ті, хто думає, ніби людину можна пізнати за кількістю днів, які вона провела в них перед очима.

Савін ніяково кашлянув.

— Ви знайомі?

Капітан знову подивився на Альону.

— Тоді я не знав її імені. Але голос запам’ятав.

Альона підвела очі.

— Вам не можна довго говорити.

— Я швидко.

Він зробив короткий вдих. Було видно, що кожне слово дається йому зусиллям.

— У пункті, куди нас привезли після евакуації, вона була серед тих, хто не дав нам зірватися вниз. Працювала спокійно. Швидко. Без зайвих слів. Коли навколо все валилося і люди втрачали себе від болю та страху, її голос тримав міцніше за будь-який наказ.

У коридорі запала така тиша, що десь далеко у відділенні виразно клацнули двері, що зачинилися.

Капітан не відводив погляду від Альони.

— Я мав сказати дякую.

— Ви вже сказали, — тихо відповіла вона….