Собака привела дівчину до чоловіка, що лежав непритомний, а його перші слова після пробудження змусили її насторожитися

Три секунди Андрій рахував. Кравченко зблід не поступово, а відразу, ніби щось вимкнули.

Папка трохи сповзла, він перехопив її автоматично. «Андрію», — сказав він. Голос сів.

«Олеже». Андрій кивнув на сусідній стілець. «Сідай».

«Починаємо». Кравченко сів. Механічно, як сідають люди, коли ноги згинаються самі, без участі голови.

Андрій відкрив раду, передав слово Романові. Роман говорив рівно, без емоцій, тільки факти, тільки цифри, тільки документи. Додаток 1, додаток 2, додаток 3. Марченко й Бондаренко були присутні особисто.

Роман домовився заздалегідь. Вони підтвердили кожне слово. Кравченко не перебивав.

Сидів нерухомо, дивився в стіл. Коли Роман закінчив, голова ради Савченко, якому було сімдесят і який тридцять років провів у бізнесі, подивився на Кравченка. «Вам є що сказати?» Кравченко підвів голову.

Подивився на Андрія. У цьому погляді було багато всього. Андрій не став це розбирати.

«Ні», — сказав Кравченко. Усе. Одне слово.

Далі говорили юристи. Кравченко мовчки підписав протокол про відсторонення від управління й акт передачі справ. Питання про його частку передали юристам для окремої процедури.

Кримінальна справа була окремим питанням. Матеріали щодо виведення грошей і заява про замах разом із медичними документами Коваля Андрій передав до правоохоронних органів уже наступного дня. Коли зала спорожніла, Андрій лишився сам. Сидів, дивився на довгий стіл, на порожні стільці, на папку з документами.

Вісім років. Сорок два мільйони. Постріл у спину — буквально.

Він дістав телефон. Написав Марині одне слово: «Закінчилося».

Відповідь прийшла за хвилину: «Зрозуміла. Все добре?» Він подумав секунду й написав правду.

«Так. Утомився». «Це нормально», — відповіла вона.

Андрій прибрав телефон. Встав, застебнув піджак. За вікном було місто — велике, шумне, своє і чуже водночас.

У порожній квартирі на нього чекали чотири стіни й тиша, яка нічим не була схожа на тишу в селі. Він узяв куртку й вийшов…