Свекруха приїхала на ювілей зовиці за кермом мого кросовера, але за п’ятнадцять хвилин у дворі з’явилася ще одна машина

Оксана зробила крок назустріч. Вона витягла з кишені плаща ту саму глянсову листівку з рекламою пільгового кредиту. Скачала її в акуратну трубочку.

— Повернися-но, — скомандувала вона.

Роман рефлекторно підкорився. Оксана рішучим рухом відтягнула комір його піджака й засунула згорнутий папірець йому просто за комір. Листівка зашурхотіла по спітнілій спині чоловіка.

— Тримай, — промовила вона рівно. — Візьмеш пільговий кредит на адвоката собі чи матусі — самі вирішите. Ставки там низькі, потягнеш. А речі свої з моєї квартири забереш після того, як вас із мавп’ятника випустять. Тільки з поліцейським, щоб зайвого не прихопив за старою сімейною звичкою.

Вона махнула рукою дядькові Толі, який, скориставшись метушнею, нарешті викинув кущ селери в урну.

Потім Оксана підійшла до свого автомобіля, сіла на водійське місце, звично поправила дзеркало заднього виду й завела мотор. Виїжджаючи з парковки повз миготливі патрульні машини й розгублений натовп родичів, вона ввімкнула радіо й усміхнулася. Попереду на неї чекала порожня квартира, вільна від нахабного жлоба.