Вона тікала від минулого, та в лісі натрапила на таємницю, пов’язану з її власним життям

Мирон, остаточно вибравшись із гарячки, дав Надії докладний запис. Розповів про Гайдука біля бурової в ніч смерті Кирила, про погрози на адресу доньки, про свою фіктивну загибель, про старі документи щодо смерті Петра Дорошенка. Запис тривав майже годину. Надія переслухала його тричі й зрозуміла: це не просто свідчення. Це тріщина в стіні.

Вона передала копію знайомій слідчій у спеціальну слідчу групу — Вірі Павлівні Левченко, слідчій з репутацією людини, яку холдинг не зміг ні купити, ні зламати.

Левченко прослухала запис у кабінеті, не перебиваючи. Потім зняла окуляри й довго дивилася на темний екран диктофона.

— Надіє Сергіївно, одного запису мало. Захист скаже: старий після лихоманки, тиск утікачки-засудженої, навіювання, сплутаність пам’яті. У них знайдуться психіатри, які підпишуть усе, що треба. Мені потрібні документи. Акти, журнали, копії розпоряджень. Потрібні незалежні свідки. Потрібен папір, який не назвеш наляканими словами…