Вона вирішила перевірити свою компанію зсередини, але перший день виявився зовсім не таким, як вона очікувала

— А Богдан де?

— Відпросився. Мати в нього в лікарні, знову треба було їхати, — Назар сказав це з роздратуванням, ніби чужа біда заважала робочому розкладу. — А покупців ми зазвичай беремо по черзі.

— Отже, чия зараз черга?

Він глянув на неї з насмішкою.

— Хочеш — твоя. Іди, прояви себе.

Дарина підійшла до пари, перепросила за очікування й спокійно почала розмову. Чоловік спершу відповідав недовірливо, та невдовзі зрозумів: дівчина знає моделі, ціни, комплектації й не намагається нав’язати зайвого. З’ясувавши, що покупцям потрібен надійний автомобіль без кредиту й із зрозумілим обслуговуванням, вона швидко перевірила наявність у планшеті й показала варіант, який підходив їм значно краще. За деякий час щасливе подружжя вже сиділо біля комп’ютера для оформлення угоди.

Назар, проходячи повз, ляснув Дарину по плечу надто фамільярно.

— Диви-но, вийшло. Значить, далі сама. Тільки з Богданом не бийся за таких багатіїв.

Дарина стримала різку відповідь. Усередині їй було гидко: у цьому салоні людей ділили на корисних і непотрібних так легко, ніби це правило висіло на стіні. Решту дня вона придивлялася уважніше. До добре вдягнених відвідувачів підходили швидко й з усмішками, до простих — неохоче. Богдан, який з’явився пізніше, разюче відрізнявся від інших: він однаково шанобливо розмовляв і з діловим чоловіком, і з молодою сім’єю, що довго вагалася біля бюджетної моделі.

Ближче до вечора в салон зайшла літня жінка в акуратному старому пальті. Менеджер, чия була черга, одразу скривився:

— Богдане, візьми її. Мені щось недобре.

Богдан зрозумів усе без пояснень. Він підвівся, тепло привітався й повів жінку до автомобілів. Дарина пішла слідом, а коли він помітив її, тихо сказав:

— Їй буде спокійніше, якщо поруч буде дівчина…