Вона вирішила влаштувати собі маленьке свято, однак поява гостя змусила її забути про все
Одного разу під час бою Богдана наздогнала випадкова куля. Вона влучила в те саме око, яке колись постраждало від дитячої іграшки. Спалах болю на мить повернув його до святкової кімнати: маленький хлопчик затискав обличчя долонями, поруч металися мати й бабуся, а за дверима збиралися стривожені сусіди.
Єдиною ясною думкою було не закричати так само безпорадно, як тоді. Але біль ніби розірвав голову зсередини. Цього разу поруч не виявилося ні Оксани, ні бабусі, і знайомі обличчя почали стрімко зникати зі свідомості. Спершу Богдан перестав розрізняти те, що відбувається навколо, потім не зміг згадати дім, матір і навіть власне ім’я. Минуле згасло, залишивши по собі моторошну порожнечу.
Він іще намагався втримати бодай одну деталь: обриси жіночого обличчя, звук рідного голосу, дорогу біля дому. Але образи розсипалися раніше, ніж встигали скластися. Страх виявився сильнішим за біль. Людина може витримати поранення, якщо розуміє, хто вона і заради чого має вижити; Богдан же за лічені миті втратив цю опору. Залишилося тільки сліпе бажання дихати й не провалитися остаточно в темряву.
До шпиталю його доправили без документів. Жодного жетона чи іншої речі, здатної підтвердити особу, при ньому не залишилося; можливо, все зникло ще на полі бою. На місці бою його могли вважати загиблим, але в офіційних списках Богдан залишився зниклим безвісти.
Лікарі зробили все можливе й зберегли молодому солдатові зір. Із пам’яттю впоратися не вдалося. Він не знав, ким був, де виріс і хто міг чекати на його повернення. Запитання про минуле викликали лише головний біль і невиразне відчуття, ніби за щільною стіною є ціле життя, але відшукати в ньому двері неможливо.
Лікування проходило у великому місті, куди тяжкопоранених доправили після запеклого бою. На момент виписки війна вже закінчилася. Молодий чоловік вийшов за ворота шпиталю й дізнався, що службі він більше не потрібен. Однак страшнішим було інше: за межами шпитальних стін його, як йому здавалося, теж ніхто не чекав. Без імені, родини й документів він ніби перестав існувати для решти світу…
