Собака наполегливо тягнула господаря до сміттєвих контейнерів, аж поки він не помітив там дещо дивне

Із Раїсою Миколаївною я говорив телефоном, потім читав протокол її допиту. Їй 61 рік. 12 років вона писала братові на стару адресу.

Спочатку листи поверталися, потім перестали повертатися. Говорила вона зі мною спокійно, без сліз, і тільки один раз попросила. «Ви вже, Андрію Сергійовичу, дізнайтеся, де він лежить».

«Мені не покарання, мені могила». Я пообіцяв зробити все, що можливо. Слово «все» в цій обіцянці вартувало дешево.

І ми обоє це чули. На допиті за епізодом Ткаченка Гнатюк говорила так само рівно, як про салат. «Жилець був чужий у моєму домі, розпоряджався, чіпав речі, його прислали».

Що стало з тілом? Прибрала, винесла, вода взяла. Де? У відповідь — мовчання або замовляння. Перевірити не було чого. За 12 років від фрагментів не лишається навіть чуток.

Епізод увійшов у справу за сукупністю. Щоденниковий запис із датою, її показання з деталями, які збігалися з матеріалами розшукової справи 2003 року там, де їх можна було звірити, і цифрова порожнеча на місці людини. По чоловікові в справу не ввійшло нічого.

Гнатюк Микола Федорович, зниклий у 2000-му. Паспорт у квартирі, банківські документи у квартирі, повторна заява дружини через 15 років. На допиті вона сказала про нього три фрази, усі три різні.

Вийшов у банк, його забрали ті, хто ходить. Він повернеться, я заявила, щоб шукали. Тіла немає.

Запису в зошитах, який можна було б прив’язати до 2000 року, немає. Епізод лишився в справі дірою, яку я вмів тільки окреслити, але не закрити. Таких дір слідчий носить із собою по кілька штук із кожної великої справи.

Це з важких. Строки йшли. У вересні строк розслідування продовжили до пів року.

Справа з експертизами, з перекладами, з міжрегіональними дорученнями. Підстави були залізні, але кожна довідка про рух справи проходила через Левченка. А Левченко через день нагадував мені про перспективу.

Справа має йти, а не лежати. Поліщук наглядав щільно, читав кожну постанову. І, треба віддати йому належне, жодного разу не смикнув мене без діла.

Із кінця жовтня — стаціонарна комплексна судово-психіатрична експертиза. До складу комісії входила Руденко. Я відвіз у стаціонар 16 томів і лишився без обвинуваченої й без головних питань на місяць.

Осудна чи ні? Чи могла усвідомлювати? Чи могла керувати? У двадцятих числах листопада надійшов висновок. Хронічний психічний розлад у формі параноїдної шизофренії. У момент вчинення діянь не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними.

Становить небезпеку для себе й оточення. Рекомендовано примусове лікування. Неосудна…