Свекруха вирішила перевірити невістку одразу після весілля, але невдовзі зрозуміла, що зайшла надто далеко

— Усе йде за планом.

Валентина Павлівна миттєво напружилася. Ось воно. Зараз невістка себе видасть.

Жінка спробувала дотягнутися до свого телефона, щоб увімкнути запис, але апарат лежав незручно. Вона подумки вилаяла себе за непередбачливість. Утім, якщо Софія зараз промовить усе вголос, Валентина Павлівна вилізе з-під ліжка й упіймає її на місці. Заперечувати буде пізно.

Софія, судячи з голосу, говорила телефоном або репетирувала звернення до когось невидимого.

— Стара нічого не підозрює, — вела вона далі. — За місяць квартира буде нашою. Я підсиплю їй порошок у чай, і все спишуть на раптову хворобу.

Валентина Павлівна ледь стрималася, щоб не вискочити зі схованки. Ось він, план! Артем казав, що в нього нічого відбирати, а Софія вже націлилася на квартиру.

Але наступний звук позбавив її останніх сил.

Артем розсміявся.

— Боюся, цей місяць здаватиметься мені безкінечним.

Світ під ліжком поплив. Валентина Павлівна перестала чути власне дихання. Отже, син не жертва. Він співучасник. Її хлопчик, її Артем, готовий зрадити рідну матір заради житла? Спершу продає батькову справу, потім погоджується позбутися її?

Ця думка не вміщалася в голові. Валентині Павлівні здавалося, що Софії вже нічого не доведеться робити: вона сама зараз не витримає від жаху.

— Гаразд, цей шматок відрепетирували, — раптом звичайним голосом сказала Софія. — На сьогодні досить. Ходімо спати, завтра прем’єра.

— Я й досі не вірю, що вперше вийду на сцену вже твоїм чоловіком, — відповів Артем. — Тільки шкода, що маму не вийде покликати.

— Не хвилюйся, — м’яко сказала Софія. — Завтра все мине добре. І твоя мама колись зрозуміє. Вона ще буде тобою пишатися.

У кімнаті повисла тиша. Молодята обійнялися, втомлені й щасливі…