Усі вже готувалися до прощання, коли дідусь підійшов ближче й зрозумів, що щось не сходиться

Михайло Степанович завмер. Кілька болісно довгих митей він боявся повірити власному слуху. У церкві запанувала тиша, але Лада й далі рвалася вперед. Не промовивши ні слова, старий ступив до труни й потягнувся до кришки.

Кілька людей спробували зупинити Михайла Степановича, вирішивши, що горе позбавило його глузду. Хтось кликав чоловіка на ім’я, хтось вмовляв схаменутися, але той уже нічого не чув. Лада стала між господарем і людьми, які намагалися його втримати, наїжачившись і змусивши їх відступити. Чоловік ухопився за кришку, напружився й насилу підняв її.

Щойно кришка піднялася, Михайло Степанович побачив, як груди Софії ледь помітно піднялися й опустилися. Від побаченого він заціпенів: онука дихала…

— Софія жива! — зірвалося з вуст Михайла Степановича.

Сльози хлинули йому по обличчю. Він закричав, вимагаючи негайно викликати швидку допомогу. Медики, які прибули, терміново доправили дівчинку до лікарні. Згодом лікарі визнали, що первинний висновок виявився помилковим: після тяжкої травми дихання й пульс Софії стали ледь відчутними. Точну причину її незвичайного стану фахівцям установити не вдалося. Невдовзі вона прийшла до тями.

Новина облетіла все село. Ладу називали рятівницею, а дехто з жителів казав, що собака стала для дівчинки справжнім ангелом-охоронцем. Михайло Степанович не відходив від онуки й усе ще боявся повірити, що її справді врятовано. Коли Софія повернулася додому, він обіймав її, гладив Ладу й дякував Богові за можливість знову чути голос дитини. Дівчинка одужувала повільно, але з кожним днем набиралася сил, і одного дня в домі знову залунав її сміх.

Після того, що сталося, Лада майже не відходила від Софії, ніби боялася знову її втратити. Михайло Степанович теж змінився. Пережите навчило його особливо дбайливо ставитися до кожного дня поруч з онукою. Він став частіше усміхатися й поступово знову почав жартувати з сусідами. У саду Михайло Степанович посадив нові яблуні, мріючи, що одного дня доросла Софія збиратиме з них плоди…